|
| |
| |
Митюшина Валерія Ігорівна |
 |
|
Роботи учасника:
Наше село- це крашанка,
На якій змальовані квітки,
Де цвітуть садки, рясніють яблуньки,
Де дивляться на лан хатки. |
|
| Колись, дуже давно, в маленькому озеречку під назвою вірменстроу, що на півдні Траффальгардії, існувало дивовижне королівство. Мешканцями його були крапельки. Прикрасою королівства жителі вважали сестер-крапельок- дочок підводного Короля. |
|
Тарасе Григоровичу,
Ми пам’ятаємо Ваш «Заповіт». |
|
- Зимонька, ти сніжно-біла,
Яскрава така, холодна!
Коли прийти ти встигла?
Коли заморозила всі ополонки? |
|
Звідки прийшла ти, осінь?
Чому прийшла, чому?
Приїхав уже і жовтень
На золотім коню. |
|
| Сніжинки схожі на кришталики з льоду- вони ж так само дзвенять, літаючи у повітрі, вони такі ж яскраві, блискучі, як ті маленькі камінці. За сніжинками приємно слідкувати: коли довго дивишсь на них, то бачиш дивовижні квітки, казкові стріли, якись листочки-пелюсточки, що опадають на землю і вимощують велику сніговц гору. |
| |
|
|
|
