|
| |
| |
Постнікова Олена |
 |
|
Роботи учасника:
Олена відкрила вікно та впустила до кімнати свіжість першого
осіннього ранку, а з нею і стрімкий потік холодного вітру, який одразу ж почав бавитися із рожевою фіранкою, так що Олені ледве вдалося вгамувати її, щоб поглянути у вікно. |
|
- Ні, ти знову сфальшивив, - різко промовив Віктор, - невже ти не відчуваєш, що тут потрібно брати «дієз», воно ж само проситься. Ось, послухай!
|
|
Он снова проронил слезу, но она оставалась всё такой же далёкой и недоступной.
Боже! Сколько лет, сколько веков или тысячелетий прошло с тех пор, как он впервые увидел Её. А ведь она совсем не изменилась. |
|
Впервые он увидел её ещё в детстве. Он хорошо помнил, как её холодная красота безжалостно уколола его прямо в сердце так, что у него на мгновение перехватило дух. Но уже тогда он знал, что станет первым, кто покорит её ледяное сердце.
|
|
|
|
|
