|
| |
| |
Горбатюк Христина |
 |
|
Роботи учасника:
Весна завзято розпалювала своє ВОГНИЩЕ. Їй кортіло скоріше розігріти землю. У неї це чудово виходило, бо, як для останніх днів квітня, то вже занадто тепло. Полум’я весни зігрівало навіть ніч
Видно, Місяцю було спекотно. Він повільно, обережно виповз з-під пухової хмари, як мала дитина скидає вночі с себе ковдру, відчув чиєсь дихання, обернувся... і побачив її.
|
|
Не кажіть мені, люди добрі,
Щоб спустилась на землю з неба.
Не моя то вина, шановні,
Та, нажаль, то моя проблема. |
|
Я розповім вам про свій сон,
Про боротьбу Добра зі Злом.
Це відбувалося тоді,
Як не було іще Землі. |
|
Це я, безжалісно зірвана осінню, блідим, змарнілим листком впаду до твоїх ніг, прошепотів в польоті, як сильно я тебе кохаю.
Це я втечу від хурделиці й маленькою тендітною сніжинкою ляжу тобі на долоні. Розтану від твого тепла - і мертвою сльозою впаду . |
|
Це не слова і не рядки
Забруднюють листок .
Це є солоний смак сльози,
Це дух моїх думок. |
|
Поглинуло мене життя,
Забрало всю мою байдужість,
Обдарувало мріями буття,
Які пливуть то в море, то до неба |
|
Хочеш, на вітер перетворюся,
Гратимусь ніжно волоссям?
Накажеш - одразу ж слухняно скорюся,
Розсиплюсь По полю колоссям. |
|
Спи, моя земелько! на добраніч,
Засинай, Україно моя.
Ти зіграй для неї, місяць, на ніч,
Для неї хай бринить струна твоя. |
|
Ні ! Я не жінка. Я є злива весняна
Я оточу тебе холодною водою,
Зіб'ю стрімкою твердою ходою
I донесу у море, аж до дна. |
|
I cannot fly, because I haven't wings
I cannot shine, because I haven't rays
I cannot be rain, because I haven't so many tears
But I have you, that's why I can live!
|
|
Я не вмію літати, бо не маю крил.
Я не вмію світити, бо не маю променів.
Я не вмію бути дощем, бо не маю стільки cліз,
Але я маю тебе, тому я вмію жити! |
|
|
|
|
