|
| |
| |
Тараненко Ксенія Володимирівна |
 |
|
Роботи учасника:
| На дворі було дуже холодно. Високо в небі сонце світило якось байдуже, як завжди буває взимку. Небо вже не здавалося блакитним та прозорим, цього ранку воно вбачалося сірим та химерним, як ніколи досі. Де-не-де по небу блукали самотні хмари, вони були так близько до землі, що здавалося, тиснуть на людей. |
|
Присвячується всім
Шевченківським Катеринам
- Катря! Катруся! Вже час до школи! Прокидайся, бо запізнишся – мати жваво намагалася розбудити свою чотирнадцятирічну доньку – Катруся, вставай, ти ж не хочеш неприємностей у школі. Твоя класна вже давно скаржиться мені, що ти часто запізнюєшся, Катруся, прокидайся. |
|
Вірю в майбутнє твоє, Україно!
Вірю й надіюсь на краще життя.
Вірю я в тебе любима, єдина,
Матінко рідна моя.
|
|
Рідна мова, мова любима,
Тобою пишається вся Україна.
Пишаюсь тобою, вивчаю тебе,
Тебе не забуду ніколи, ніде. |
|
Луганщина – світанок України,
Світанок рідної своєї Батьківщини.
У всіх садах цвіте калина,
З усіх кутків тут пісня лине
І з вуст коханої матусі,
І з вуст дочки її – Ганнусі. |
|
Є у житті друг незамінний,
За все життя він є незмінний.
Завжди з тобою: у смутку й біді,
В радості, славі, багатстві; тоді
Як підростаєш і вчишся ходити,
Як розмовляєш і слухаєш ти. |
| |
|
|
|
