|
| |
| |
Чаленко Надія |
 |
|
Роботи учасника:
Таємниця твоєї любові
Знов приводить мене до Христа.
Ти ідеш не до тих, що здорові,
Ти й до болю мого завітав. |
|
Мамо, матусю, яка ти красива,
Ніжна і лагідна, добра й щаслива. |
|
На берег жабка выплывала,
Задыхаясь, воздухом дышала.
В небо лапки поднимала
С ясных глаз слеза упала. |
|
Дивний крихітний автобус,
По піску кудись поліз.
А він ходить так повільно,
Через те що без коліс. |
|
Росте вона додолу головою
Росте вона холодною зимою,
А тільки сонечко засяє –
Вона заплаче і вмирає.
|
|
За селом була вона,
Вся блискуча чарівна,
По слизьких її боках
Їдуть діти в саночках. |
|
| Красивий щедрий рідний край, |
|
Все від нього навкруги
Набирається снаги,
Тільки ранок настає,
Виглянь у віконце,
Всім воно життя дає,
Променисте сонце. |
|
Начебто усе на місті,
І спідничка, і намисто,
Руки, ноги, голова,
Тільки жаль, що не жива. |
|
Через ліси, через поля,
До нас приходить він здаля,
З новим він вітає роком,
Рипить сніжком під кроком. |
|
В садку малий Микита
Захотів зірвати квітку,
А вона його вкусила,
Що ж за квітка то була? |
|
Ой, весела в нас кума,
Веселішої нема. |
|
Люблю я квіточки пахучі,
люблю берізочку струнку,
Люблю той явір, що на кручі,
Листочки миє у струмку. |
|
Цю найпершу в школі книжку,
Знає будь-який школяр. |
|
|
Птах оцей червоногрудий
Не злякається простуди. |
|
Привітанням журавля
Я пробуджую поля,
Небеса і ручаї
Я заквітчую гаї
Відгадали хто вона? |
|
Тільки дощик прошумів
Над лужком, над лісом –
Хтось у небі рушничок
Вишитий повісив. |
|
В небі хмара пролітала,
Білий пух порозсипала,
Він на землю міцно ліг
Називають його сніг. |
|
Де не глянь – ріки, гори, ліси,
Полонини, озера, поля... |
|
Сидить півник на печі,
Їсть смачненькі калачі. |
|
Довгі палички кругленькі,
Сині, жовті, червоненькі,
На папері походили,
Кольори свої лишили. |
|
Хоч не солодкий, та дуже смачний
Хоч і дешевий, проте дорогий. |
|
Мені мама з магазину
Принесла в обгортці зиму, |
|
Кришталиночки тверді,
Світлі, аж іскряться,
Народились у воді,
А води бояться. |
|
Спить на ліжку біла сплюшка,
В неї аж чотири вушка. |
|
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має. |
|
Весна - чарівниця, неначе цариця,
Наказ свій послала, щоб краса вставала.
І проліски і травка, й зеленая муравка,
І кульбаба рясна й фіалочка ясна. |
|
Ніколи не забудемо героїв
Тих, хто перші відчули біду.
Вони вже працювали у зоні
І відводили від Припяті біду. |
|
Київ - серце України
І найстарше місто в світі,
Хоч пройшов усякі зміни Гарний все ж - в зимі чи літі. |
|
Мамо роду і народу,
подивись, твої сини
Вже посіяли Свободу,
вже колосяться лани. |
|
Україно, ти в світі єдина
Немає такої ніде.
До правди шляхи відшукаєм,
В Україні усіх об’єднаємо. |
|
Україно! Ти єдина, ти ожила
І незалежність свою обрела. |
|
Люблю Поділля і стрімкі Карпати
І юності усміхнену красу.
І першу пісню, що співала мати,
Через літа я гордо пронесу. |
|
|
|
|
