Роки спливають за роками Так час крокує в небуття, Але на жаль, це знає кожен, Йому не буде вороття. За часом линуть покоління На зміну діти йдуть батькам, Але не треба забувати Кому завдячуєш життям. Ми діти неньки України, Де завжди мешкав весь наш рід. Тут жив і прадід мій і дід Про них складу свій родовід. Мій рід великий і чудовій. Йому не буде забуття. В нім чую серця я биття Майбутніх поколінь далеких. Минуле наше – це наш скарб, Який нам треба боронити, Щоб потім сльози нам не лити Й себе у цьому не корити.
Просимо звернути увагу, що цей документ є інтелектуальною власністю. Копіюючи його, Ви згодні з тим, що у своєму використанні Ви не будете змінювати права власності цього документу шляхом зміни змісту, включенням власних документів до змісту або інше, а також Ви згодні посилатись на власника документа при користуванні.
На фото: Вікторія Ситнікова
Design by M. Veter,
Code by A. Stassewicz
