Ну і мама! Ну і тато! Наче й досі малюки, Що зійшлися до купи. Бо завжди мене питають, Мов самі цього не знають, Лиш одне: - Чому? Чому? - Чом запізнюєшся в школу? - Де була ти після неї? - Чом у тебе до сих пір Не написаний ще твір? - Чи зробила ти уроки? - Ой багато в тім мороки! Ой настане мій кінець І увірветься терпець. Тата з мамою до школи Я відправлю вчитись знову. Вже мабуть батьки забули, Як знання свої здобули. Та нехай тепер вони Знов йдуть в школу восени.
Просимо звернути увагу, що цей документ є інтелектуальною власністю. Копіюючи його, Ви згодні з тим, що у своєму використанні Ви не будете змінювати права власності цього документу шляхом зміни змісту, включенням власних документів до змісту або інше, а також Ви згодні посилатись на власника документа при користуванні.
На фото: Вікторія Ситнікова
Design by M. Veter,
Code by A. Stassewicz
