Слова мудрих про майбутнє
... неправильно шукати продовження нашого буття і ноосфери в без особистісному... Універсум – майбутнє – може бути лише над особистістю у пункті Омега...

Тейяр де Шарден П.

Початок нового тисячоліття. Здається, все руйнується, зникає назавжди. Здається, і власні початки людини, і початки держави, народу, нації – десь у незбагненно далекій давнині. Нині в Україні особлива доба відродження національних джерел, зміни застарілих орієнтирів та формування нової свідомості людини.
Третє тисячоліття нарешті прийшло і стрімко опановує світом. Що чекає нас у новій епосі? Як ми маємо повестися в ній? Це питання поступово охоплює тих, хто сьогодні чи завтра переступить поріг школи та ввійде до країни Дорослості, залишивши незабутні спогади з дитинства та отроцтва.
Яким буде наше майбутнє?
Можливо, фантастичні події сучасних кінофільмів стануть реальністю...
... 2050 рік. Кожна людина має картку на воду, яка дозволяє їй користуватися лише 10 літрами води на добу. Якщо людина, використавши свою норму, намагається здобути ще води, наприклад, щоб напитися чи вимити руки, то спрацьовує сигнал тривоги – приїжджає “водна поліція”.
... Надсекретний звуковий експеримент з вживляння паразитуючим павукам ДНК інопланетян закінчується катастрофою, і космічний ШАТЛ з лабораторією на борту зазнає загибелі. На волі – безліч безжалісних павуків, які розповсюджуються на планеті.
... Боротьба з нейфалімами, створіннями, здатними вселятися в тіла людей. Вони хочуть захопити землю, яка нібито колись належала їм.
... Звичайний політ на Марс. Екіпаж великого космічного транспорту проводить в анабіозі...
Жахливі картини - фентезі. Однак де гарантії, що майбутньому вони не перетворяться на дійсність? Хотілося б вірити, що “нова епоха, навчена моторошним досвідом попереднього століття. Не допустить більше на землю тоталітарної диявольщини, і греблею, яка спинятиме стоки червоної, коричневої чи то зеленої скверни, стане культура на найвищому рівні новітнього людського розвитку” (Р.Іваничук).
На думку сучасних психологів, небезпека для багатьох полягає в тому, що люди, гіпнотично зваблені рожевими передбаченнями майбутнього, роблять висновок, ніби від них не вимагається жодних зусиль, - тож сидітимуть спокійно, нічого не роблячи. А це – найкоротший шлях до тріумфу зла.
Роль конкретної особистості в життя та існуванні людства все більше стає вагомою. Відомі філософи ХХ століття неодноразово наголошували на цьому. Згадаймо С. Л. Франка, який ще в 20-х роках минулого сторіччя писав: “У всьому ззовні оточуючому нас суспільному та людському житті ми не знаходимо більше опорних точок, не знаходимо твердого ґрунту, на який ми можемо з довірою опертися. Ми висимо в повітрі серед якоїсь порожнини чи серед туману, у якому ми не можемо розібратися, відрізнити хиткі коливання стихій, які загрожують утопити нас, від твердого берега, на якому ми могли б знайти притулок. Ми маємо шукати мужність і віру в собі самих”.
У середині 80-х пролунали слова А.Печчеі: “ ... я впевнений, що цей переворот можна здійснити і без насилля – при умові, звичайно, що громадяни всього світу поступово навчаться реалістично дивитися на свої проблеми та на свої можливості. І тут знов вирішальними стануть якості та здібності самих людей”.
Отже, не можна не погодитися з тим, що майбутнє залежить від кожного мешканця нашої Землі, від того, наскільки він здатний реалізувати себе в сучасному житті.

“ Україна – моя ікона, до якої молюсь щодня”
Україна... Скільки змісту вкладено в це слово?! Рідна земля. Краса її в сонці, у вітрі, у травах та водах. Вона жива й приваблива. Мене захоплюють її неймовірна природа, широкі степи, зелені ліси, сині річки та золотисті поля. Україна – це моя Батьківщина. Іншої у мене немає, іншої мені і не треба.
Нероздільні земля і небо,
Нероздільна моя сім’я,
Нероздільна любов до тебе,
Дорога матусю моя.

Нероздільна людська родина,
Наша мова і наша кров,
І єдиній моїй Україні –
Нероздільна моя любов. (Я. Паладій)
Мене часто запитують, чи вірю я в майбутнє своєї Батьківщини? Так, вірю, тому що моя рідна країна заслуговує на найкращу долю і життя, і я буду намагатися протягом свого життєвого шляху робити все, аби зробити свою Вітчизну більш щасливою. Але мене зацікавило, як міркують про це мої однолітки та учні інших класів. Чи погоджуються вони з моєю думкою, чи мають власну.
З метою з’ясувати ставлення до проблеми майбутнього України мною проведене опитування гімназистів 8-11 класів навчально-виховного комплексу “Гармонія”. Результати виявилися цікавими.
На питання: “Чи вірите Ви в майбутнє нашої держави?” позитивну відповідь дали 72,5% учнів, негативну – 19,3%, і загубилися у відповіді (тобто ті, що сказали “смутно”, “не дуже”, “так собі”) - 9,09%. Переважна більшість тих, хто сказав “ні”, аргументували думку відсутністю довіри до влади.
Найпоширенішими відповідями на питання, від кого чи від чого залежить майбутнє України, були такі: 1) від президента та парламенту; 2) від народу; 3) від нас самих. Одинадцятикласники звернули увагу на те, що майбутнє залежить від молодого покоління та його внеску в розвиток країни, а також від старших, які мають навчити, як обрати правильний шлях у житті.
По-різному уявляється учням подальша доля нашої держави. Одні мріють про світле, мирне, щасливе та спокійне життя, бачать його барвистим і яскравим. Іншим хотілося, щоб Україна здобула економічну стабільність, щоб залишилася суверенною країною, соціально та культурно розвиненою. Найбільш цікавою була відповідь: “Мені б хотілося бачити нашу державу розвинутою в усіх галузях, а людей – щасливими, з посмішками на обличчях”.
На мою думку, кожна людина може уявляти майбутнє по-різному, може мати будь-які мрії та мати різноманітні погляди на своє подальше життя, але головне, щоб усі мріяли позитивно й оптимістично, щоб кожен завжди посміхався та рідко впадав у відчай. Якщо людині сьогоднішній новий день приноситимемо ще більше радості, ніж вчорашній, якщо у світі буде більше щасливих облич, в житті кожного стане більше сонячного світла. Якщо усі будуть цінити своє життя і робити якомога більше корисного для оточуючих і суспільства, тоді й майбутнє можна уявляти безхмарним та щасливим. Ті учні, які не бачать світлого в далекому своєї держави й уявляють завтра дуже поганим, бідним та убогим, з війною, із суцільними кризами, пояснили свою думку таким чином, що майбутнє буде поганим, якщо при владі залишиться наш Президент. Була й така відповідь: “Майбутнє? Його не буде!” Я вважаю, якщо такі погляди будуть поширюватися серед молоді, тоді, дійсно, нема на що розраховувати, адже більша частина майбутнього залежить саме від підростаючого покоління. Тому нам потрібно вірити в життя, незалежно від того, хто очолює державу, бо Україна, як мені здається, як могутня держава в змозі подолати всі перешкоди.
Декілька учнів висловили бажання покинути Україну, виїхавши до інших країн. Про яке майбутнє можні говорити, якщо сини й дочки залишать рідну землю? На мій погляд, ці люди ще не усвідомили, що кожен з нас – це складова українського народу, багатого своїм історичним минулим, народними традиціями, культурним надбанням. Здається, що вони готові просто втекти від усіляких проблем, не здатні вирішувати їх або просто не пам’ятають приклади історії, які неодноразово засвідчували, що Україна багата на талановитих людей, котрі своїми героїчними вчинками, науковими досягненнями і трудовими звершеннями рухали і продовжують рухати нашу країну вперед по шляху розвитку.
Сьогодні, коли доля подарувала Україні шанс стати вільною, демократичною, правовою державою, необхідно загадати, що ми живемо на землі славетних предків, які жертовно любили свою землю і не вагаючись віддавали своє життя за волю, свободу свого народу. Багато з них могли б жити спокійно і заможно, але вони, глибоко переймаючись долею рідного краю, все віддали, навіть життя, задля благополуччя та величі нашої держави.
Не тільки героїчними, патріотичними вчинками славен наш народ. Не менш значущими для історії є професійні досягнення, трудові звершення. Пригадаймо Л.І. Сік орського, який першим створив вертоліт і заклав науково-технічну базу для розвитку вертольотобудування. М.Д. Стражеско, О.О. Шалімов, М.М. Амосов зробили величезний внесок у розвиток медицини. Є.О. Патон створив спеціальні ґатунки сталі та розробив технологію зварювання для виробництва легендарних танків Т-34, які заклали технічну перевагу Радянської Армії над фашистською Німеччиною у Другій світовій війні. Його справу продовжив президент Національної академії наук України академік Б.Є.Патон. Всесвітньо відомі вчені С.П.Корольов – конструктор ракетно-космічних систем, кібернетик В.М.Глушков, ботанік Л.П.Смиренко та інші.
Усі ці приклади з нашої історії дають можливість зробити висновок, що український патріотизм і професіоналізм мають одне коріння – любов до Батьківщини й праці. Якраз уміння та бажання людей багато працювати, їхній мирний, працелюбний характер, наші родючі землі й можуть стати підґрунтям майбутнього.
Більшість учнів усвідомлює це. Підтвердженням цього є відповіді на питання:” Якщо б майбутнє залежало лише від Вас, знаходилося конкретно в Ваших руках, то що б Ви зробили?”. Кожен намагався висловити власні пропозиції, які стосуються різних галузей життя: політичної, економічної, соціальної, культурної. Наприклад, необхідно “запровадити нові закони, які б служили людям”, “ ввести дві державні мови”, “покращити стосунки з Росією”, “стабілізувати економіку”, “впроваджувати нові технології”, “надати додаткову допомогу інвалідам, пенсіонерам, малозабезпеченим родинам” тощо. Можливо, конкретні пропозиції і не висунуті, однак такі висловлювання свідчать про те, що молодь не байдужа до чужих бід, до долі України, їхні серця відкриті для добрих справ. Хотілося, щоб кожен, дійсно, замислився, над тим, скільки він робить корисних вчинків і справ на день, і зробив для себе певні висновки.
На жаль, сьогодні відчувається, що наближаються вибори – то тут, то там лунають полум’яні промови з патріотичними лозунгами, які ніколи, здається, не будуть реалізовані. Хотілося б позбутися спекуляції на цьому святому почуття, яке окроплене кров’ю та освячене сльозами наших славних предків. Образно про це сказав великий демократ, поет І.Я.Франко у вірші “Сідоглавому”, викриваючи показний патріотизм окремих людей: “... твій патріотизм –празнична одежина, а мій – то труд важкий, гарячка неодержима”. Мірилом гідності носити це високе звання можуть бути тільки реальні справи, послідовна діяльність партій, спрямована на забезпечення розвитку держави, підвищення добробуту народу та захист національних інтересів.
Під час опитування ставилося таке питання: “З чим асоціюється у Вас майбутнє? З яким кольором, рослиною, твариною?” Асоціації висловлені різноманітні та оригінальні.
Основний колір – блакитний, бо це колір “чистого безхмарного неба”, це “колір свободи і простору”, “символ доброго життя”. Жовто-блакитним уявляється майбутнє тому, що “таким є державний Прапор України”, “блакитне – небо, жовта – пшениця, найдорогоцінніший скарб нашої землі”. Іншим поширеним кольором став зелений, бо “такою є природа і в майбутньому людство має досягти гармонії з нею”. Для деяких завтрашнє життя – рожеве, червоне, оранжеве (тому, що насичена фарба, яка випромінює енергію). На жаль, окремі учні бачать подальшу долю держави чорним (“Не вірю!”).
Багаті тваринні асоціації. Це цілий зоопарк: лев, орел, горобець, мавпа, кішка, слон, вовк, соловей, собака, жираф. Навіть згадали вимерлих мешканців нашої планети – динозаврів. Однак переважили лев і тигр, бо вони могутні, сильні, впевнені. Оригінальну відповідь надав десятикласник: “У мене майбутнє асоціюється з беркутом, бо він далеко бачить, незалежний. Це символ сильної, могутньої, суверенної держави”.
А яка ж рослина майбутнього? “Троянда – квітка краси й кохання”. “Дуб – могутній і великий, цар дерев. Хочу, щоб Україна, як дуб, що міцно тримається корінням в ґрунті, знайшла гідне місце серед європейських країн”.
Отже, проаналізувавши відповіді анкети, я зрозуміла, що більшість співучнів поділяє мою точку зору на майбутнє. Поки ми лише навчаємося, здобуваємо життєвий досвід, та віра в нас живе.
Тільки нам все жити, не вмирати,
Зерно сіять, зацвітати знов.
Тільки щастя нам дано багате,
То велике щастя наше – мати,
Батьківщина – правда і любов! (А. Малишко)
Ми, нове покоління, маємо зробити все, аби наші діти жили у процвітаючій країні, аби кожен українець пишався тим, що живе в Україні.
А як ставляться дорослі до проблем завтрашнього життя? Пропоную окремі відповіді.
Учитель історії Балацун Поліна Анатоліївна.
- Я в майбутнє нашої країни. Воно залежить в першу чергу від вас, дітей, від того, як ви будете ставитися до країни. Звичайно, від дорослих, бо саме ми виховуємо молоде покоління, прищеплюємо патріотизм та активну життєву позицію. Пам’ятаймо: патріот – той, хто любить свою батьківщину, відданий своєму народові, готовий для них на жертви й подвиги. Український патріотизм – моральна категорія, що маж глибоке історичне коріння і відображає жертовну любов людей до своєї вітчизни, до свого народу, готовність самовідданою і наполегливою працею розбудовувати і зміцнювати державу. Україна, яка пройшла понад тисячолітній шлях від часів могутньої Київської Русі до сучасної незалежної України, має багато прикладів патріотизму. Молодь має навчатися на цих зразках.
Якщо б майбутнє залежало від мене, то хотілося, щоб люди ніколи не хворіли, були добрими і чемними один до одного. На жаль, я не знаю, як це зробити. Подальша доля України асоціюється в мене з жовтим кольором, бо це колір мудрості, радості, він сонячний і яскравий.
Учитель української мови та літератури, вихователь 11-У класу Мандрика Вікторія Миколаївна
- Впевнена, що майбутнє чекає на нас. Подивіться, скільки розумних і талановитих учнів у нашому навчальному закладі, які працюють не лише для себе – прославляють “Гармонію”, район, місто: Книш Анатолій, Лазарчук Денис, Романова Анастасія, Гулій Вікторія, Ходирєва Марина, Петрованов Олександр (це все учні одного класу) та багато інших. Згадаймо слова Дмитра Павличка:
Минуле? Там не змінимо ні йоти,
Майбутнє? Клич до творчої роботи.
А мить, що ділить їх, все швидше
Ракетою в незаймані висоти.
Нехай ваші юні серця наповнює впевненість у майбутньому України та віра у власні сили, натхнення для невтомної праці заради відродження економічної та інтелектуальної могутності нашої держави.
Випускниця НВК “Гармонія” Чеботарьова Лідія
- Я знаю, що рідна земля заслуговує щасливої долі. Знаю, що незабаром над нею засяє зірка щастя, радості й добробуту.
Я вірю!
Я вірю в твоє майбутнє,
Рідна Україно,
І вірю, що колись
Настане все ж той час,
Коли щасливою Ти станеш,
Вільная країно,
І променем яскравим
Засяєш Ти для нас.
Нехай усі незгоди
Залишаться позаду,
Нехай усі невдачі
Полинуть в забуття!
Нехай минулий час
Дасть мудрую пораду,
Щоб нашому шляху
Не знати вороття!
Я вірю, що не буде
Ні бідності, ні жаху,
Які нерідко бачу
На вулицях Твоїх.
Я вірю, що не буде
Ні підлості, ні страху,
І зникне біль і мука
У діточок Твоїх!
Рідненька Україно,
Як я Тебе кохаю
І бачу уві сні
В заквітчанім вінку.
Тобі лиш щастя й радості
Я від душі бажаю,
Не збитися на довгому,
Тернистому шляху!
Підсумовуючи вище сказане, зауважу, що тільки з любов’ю в серці до своєї землі, до батьківщини та самовідданою працею можна збудувати процвітаючу державу вільних та заможних людей. Лише народ, який любить свою землю, вітчизну, з повагою ставиться до її минулого і сучасного, піклується про майбутнє, може претендувати на демократичну, правову, суспільно та економічно розвинену державу.

Щастя тобі, гідного майбутнього, великий український народе, на вільному шляху!
Майбутнє будується сьогодні!

Путрова Олена Олегівна

твір про залежність майбутнього країни від участі кожного громадянина

10 клас, НВК "Гармонія", м. Донецьк, керівник Путрова О.М.

м. Донецьк

© Путрова О.О.