| | Чорнобиль: минуле, сучасне і майбутнє
У ніч з 25 на 26 квітня 1986 р. сталась трагедія, яку пізніше було названо найстрашнішою техногенною катастрофою в історії людства. Ця трагедія – вибух на 4-ому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції (ЧАЕС)
Чорнобиль – невеличке поліське містечко, що потопає у зелені садів. Чорнобиль – містечко, про мало хто в світі знав до будівництва ЧАЕС.
Перша літописна згадка про Чорнобиль датується 1193 р. Але деякі історики стверджують, що давня назва Чорнобиля – Страхів. Містечко було центром удільного князівства. У ньому був замок, який в 1473 або 1482 р. зруйновано. В 1362. Чорнобиль захоплюють литовці. У XVI сторіччі замок відбудовують. Це була велика споруда з подвійними мурами і ровом. З того часу Чорнобиль – центр повіту. У 1552 р. в Чорнобилі налічувалось 1,372 жителів. Були розвинуті ремесла, зокрема ковальство і бондарство.
У 1569 р., після Люблинської унії, Чорнобиль попав під владу Польщі. Поляки дуже пригноблювали чорнобильців. Саме тому чорнобильці виступили проти поляків за часів національної війни під проводом Богдана Хмельницького. Чорнобильський козацький полк відіграв важливу роль у захисті Києва від нападів литовців із півночі. В 1649р., коли Богдан Хмельницький дізнається, що литовці під проводом князя Януша Радзівіла готуються напасти на Київ, він посилає київський полк на чолі з Михайлом Кричевським на північ, назустріч литовцям. Кричевський іде через Чорнобиль, де до нього приєднується Чорнобильський полк і вирушає під Лоїв, де 31 липня відбувається битва. Радзівіл у цій битві переміг, полковник Кричевський загинув, але це була „піррова” перемога ціною важких втрат, через які литовці не змогли просуватися далі. Загалом Чорнобиль декілька разів переходив з рук у руки. Остаточно після Андрусівської угоди 1667р. між Росією і Річчю Посполитою місто відійшло під владу поляків. В кінці XVIII ст. в Чорнобилі розвивались дрібні промисли, були цехи кравців, шевців, кушнірів. Тоді ж у місті налічувалося 1865 жителів. В 1793р. місто ввійшло до складу Київської губернії. В 1845р. в Чорнобилі з’явились перші заводи: шкіряний і два свічкових. Місто почало швидко зростати, у 1900 р. тут налічувалося 16740 жителів.
Така історія стародавнього Чорнобиля, який дав назву потужній атомній електростанції. А недалеко від станції, за 18 кілометрів на північний захід від Чорнобиля, зростало молоде місто Прип’ять. Його жителями були будівельники та енергетики, їхній середній вік – 26 років. І в ту квітучу весну 1986р. ніщо не віщувало нещастя. А нещастя було закладено вже з першим кілком, забитим при спорудженні АЕС,
ЧАЕС почали будувати в січні 1970р. Її споруджували в дві черги: перша – 1 і 2 енергоблоки і друга – 3 і 4 енергоблоки, планувалась і будувалась і третя черга – п’ятий і шостий блоки, але після вибуху 4-го реактора їх будівництво припинено.
25 квітня на 4-му енергоблоці ЧАЕС проводився ряд випробувань, по закінченню яких планувалось вимкнути реактор, але о 14 годині з Міненерго поступила вказівка продовжувати роботу реактора. Вночі енергетики дістали дозвіл на вимкнення енергоблоку. Тоді ж було вирішено провести ще одне випробування. О 1 годині 23 хвилини під час вимкнення реактора випробували, чи вистачить енергії, що нагромадилась у турбогенераторі для того, щоб постачати струмом насос охолодження реактора протягом однієї хвилини до включення дизельного генератора. Але, на жаль її не вистачило, реактор закипів, внаслідок чого стався цей страшний вибух. Першими про нещастя довідались пожежники. Вони перші зробили крок назустріч синьому та червоному вогню, назустріч радіації, назустріч смерті. Вони рятували 3-ій енергоблок, ЧАЕС, Прип’ять, рятували Україну, Європу. Зробивши крок у машину залу 4-го енергоблоку, вони першими віддали шість своїх життів, не допустивши ще більшої трагедії.
А засоби масової інформації мовчали, наче тут нічого не сталося. Люди гуляли по вулицях, їхали на дачу, на рибалку, загорали біля Прип’яті.
Лише 27 квітня Прип’ять евакуювали. На час евакуації радіаційний фон у Прип’яті складав 1 рентген на годину і вище, активність на рівні 1см від доріг та асфальту – 30-50 рентгенів на годину.
З перших днів постало питання: як припинити шкідливі викиди зі зруйнованого реактора в атмосферу? Цю місію виконали вертольотчики, які скидали в джерело зруйнованого реактора мішки з сумішшю піску, глини, бору і вапняку, а пізніше ще 80 тонн свинцю. Загалом було скинуто близько 5000тон цієї суміші. Але це лантухометання призвело до підняття радіоактивного пилу над реактором. Та 9 травня вся суміш обвалилась у порожнину з-під вигорілого графіту, внаслідок чого піднялась чорна пилова хмара, яку вітер розніс на всі чотири сторони.
Зараження довкілля тривало. Тому було вирішено збудувати бетонний саркофаг над 4-им енергоблоком, який закінчили споруджувати в грудні 1986р.
Результатом катастрофи стало відселення десятків сіл з 30-ти кілометрової зони. Це були тільки перші кроки у ліквідації чорнобильської біди.
Як сказав Володимир Яворівський: „Чорнобиль – став тим порогом, який розмежував правду від кривди, явивши тим і новий відлік часу, і нове світобачення.”
Зроблено багато. Зробити треба ще більше, тому що наслідки чорнобильського лиха стали проявлятьсь ще трагічніше. Проблема Чорнобиля є не лише проблемою України, а й проблемою цілого світу. У 1987р. Україна в погодженні з Європейським союзом та Великою Сімкою розробила ряд заходів щодо ЧАЕС:
- будівництво об’єкту „Укриття – 2”;
- закриття ЧАЕС до 2000р. і будівництво двох парогазових електростанцій;
Цього року минає 20 літ від Чорнобильської катастрофи. У ці дні відбувається багато конференцій, зустрічей по цілому світі з метою мінімалізації наслідків Чорнобиля. Чорнобиль – страшне лихо для України, лихо ще до сьогодні не пізнане до кінця.
Нині поля і озера, луки та ліси, річки та ставки Чорнобильщини ще тяжко вражені невідомою чорною хворобою. Дичавіє земля, хоча квітують і родять сади. Та ніхто не споживає тих гірких плодів, ніхто не вийде до лісу за його цілющими колись дарами. Чорне коло невідомо скільки років залишиться незагоєною виразкою на лані природи, закарбується в серцях людей, які покинули рідні домівки, обжиті, облаштовані місця, могили своїх батьків.
То що ж чекає нас, постчорнобильське покоління, у майбутньому? | |  Бессонова Тетяна
роздуми про наслідки Чорнобильської трагедії8-А клас, НВК "Гармонія", м. Донецьк
м. Донецьк © Бессонова Тетяна
Переглядів: 1367
| |
| | |
Просимо звернути увагу, що цей документ є інтелектуальною власністю. Копіюючи його, Ви згодні з тим, що у своєму використанні Ви не будете змінювати права власності цього документу шляхом зміни змісту, включенням власних документів до змісту або інше, а також Ви згодні посилатись на власника документа при користуванні.
|
