| | Знати, щоб оберігати
Якщо людина залежить від
то й природа залежить
від неї: природа людину
створила, людина її перетворює
Анатоль Франс
Хто з нас не пам’ятає цих слів Івана Франка:
Земле, моя всеплодющая мати,
Сили, що в твоїй живе глибині,
Краплю, щоб в бою сильніше стояти,
Дай і мені!
„Всеплодющая мати?” Вона справді-таки всеплодющая – планета по імені Земля.
Ми, люди, давно завоювали сушу, завойовуємо океан і небо. Але життя на планеті було сповнене боротьби ще задовго до виникнення людини тільки нікому назвати було життя боротьбою.
„Життя на Землі зв’язане з Сонцем через зелений листочок. Мільярди років еволюція органічного світу йде в суворому підкоренні сонячному променю. І з повним правом можна сказати, що життя – це промені Сонця, перероблені зеленим листом: Ці слова – з книги М. Верзиліна та В. Корсунської „Ліс і життя”.
Уявимо собі весну без цвіту, літо без буйної зелені, осінь без золотих шат... А тепер уявімо собі життя без рослин взагалі... Чи довго б ми протрималися?
„Варто зеленому листкові припинити роботу на кілька літ, і все живе населення земної кулі, в тому числі й людство, загине”, - писав відомий ґрунтознавець П.А. Костичев.
У 30-ті роки минулого століття фізик Андре Марі Ампер сформулював таке завдання: „Дозволити жити на даній ділянці Землі найбільшій кількості людей з найбільшою сумою можливого щастя.” Критерій Ампера приваблює передбаченням виникнення науки екології – розділу біології, що досліджує закономірності взаємовідношень тварин, рослин між собою і з навколошним середовищем. Екологічне кредо Ампера – „дозволити жити”. Як з’ясувалося, жити нам сьогодні не дозволяють. Три стовпи існування всього живого – повітря, вода, земля – страшенно отруєні. Стрімке і все більше інтенсивне втручання людини в природні процеси обумовило реальну загрозу існуванню навколишнього середовища. В засобах масової інформації постійно мелькають слова „екологічна проблема”, „екологічна політика”, „екологічна криза”.
Вирішення екологічних проблем потребує використання досягнень науково-технічного прогресу, але цього, звичайно, не достатньо. Великий інтерес суспільства до екологічних проблем доводить, що охорона природи в наш час є ділом не тільки спеціалістів різних галузей знань, але і кожної людини.
Все частіше переді мною постає питання: „Що ми – прості звичайні люди – можемо зробити для само порятунку і для порятунку природи, усього цінного, приреченого на вимирання, яке ще можна врятувати? Що можемо протиставити тим гігантським потворам, яких самі наплодили: хімічним заводам, фабрикам, різним комбінатам та підприємствам, котрі отримують небо, землю, води і навіть людське життя?”
Вони щомиті отруюють своїми нечистотами воду великих і малих річок, озер, джерел. І все живе, що ще залишилося в них. Вони щомиті своїми викидами, лисячими димовими хвостами отруюють природу, посилаючи кислотні та соляні дощі, нещадний смог, після чого повільно, але безповоротно вмирає все живе: рослина, тварина, комаха... Отруюють вони і нас з вами.
Що буде з нами в майбутньому? Вже сьогодні проблеми екології хвилюють всіх і кожного. Планета забруднюється дедалі більше і більше. Ми, люди, самі стаємо винуватцями наших бід. Людина – це перший ворог екології.
Колись, не замислюючись, можна було зламати гілку: протягом літа виросте безліч нових! Можна було постріляти качок на болоті – он їх скільки! Буквально за кілька десятиліть усе змінилося. Ліси було понівечено непродуманими лісозаготівлями, галявини засмічено дикунами туристами, польові квіти виривалися, щоб снопами бути викинутими.
Сьогодні вже, мабуть, немає жодного місця на землі, де б не побувала людина. І щоб зробити своє життя, свій побут зручнішим, розробила чимало шкідливих для неї самої речей. Так, атомна енергетика дає нам дешеву електроенергію, але досить небезпечна і створює проблему радіоактивних відходів.
Пригадаймо Чорнобиль. Скільки лиха він завдав нам? Пройшло 20 років, а постраждалих – понад 2 мільйона людей, 600 тисяч з них – діти. З кожним роком росте кількість людей, що хворіють на рак. Кому ж завдячуємо всім цим? Тільки самим собі!
Останнім часом екологи та медики заговорили про екологічну нішу людини. Усе в природі взаємопов’язане. Лікарі сумно жартують: щоб довше жити, треба менше їсти й пити, рідше дихати. Спостереження вчених свідчать: отруйні викиди в атмосферу розносяться на 3 тисячі кілометрів від підприємств, випадають дощами, отруюючи все довкола. Жити за таких умов, коли один ковток повітря чи води може спричинить недугу, дуже важко.
Як же людині врятувати здоров’я планети і врятуватися самій?
Сучасна наука екологія подолати ці проблеми. Вона прагне зберегти безпечне для людини середовище. І суспільний рух не стоїть осторонь. Великих зусиль в захисті природи докладає і „Повітря зелених”. Вирішують ці питання і на державному рівні. У статті 12 Закону України „Про навколишнього середовища” зазначено, що громадяни України зобов’язані:
а) берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища;
б) здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів.
Громадяни України зобов’язані виконувати й інші обов’язки у галузі охорони навколишнього природного середовища відповідно до законодавства України.
Охорона навколишнього середовища в Україні має виключно важливе значення. Це пояснюється насамперед тим, що техногенне навантаження на її природу майже в 5 раз перевищує такий показник у інших країнах Європи. Озоновий шар потоншав над Україною на 10 % , особливо за останні десять років. Як наслідок – можливі засухи, зниження родючості ґрунтів, почастішання смертельно небезпечних захворювань. Не менше болючою проблемою залишається проблема води. Адже вода початок всіх початків, у ній зародилося життя. Водні об’єкти України забруднені нафтопродуктами, фенолами, солями важких металів.
Нещодавно оцінено екологічний стан 120 басейнів річок, що репрезентують усі екологічні зони України. Аналіз показав, що немає жодної, стан якої можна було б класифікувати як добрий. Спадають на думки сумні слова Ліни Костенко, які звучать як страшне передбачення.
Ще назва є, а річки вже немає,
Усохли верби, вижовкли рови,
дика качка тоскно обминає
Рудиментарні залишки багви.
Так, викликає тривогу стан малих річок. Більше як 20 тисяч їх уже зникло – вони висохли. А це, у свою чергу, призводить до деградації й висихання великих річок. Найбільше беззахисною перед діяльністю людини є флора і фауна планети Земля. На сьогодні з лиця Землі зникло 150 видів і підвидів птахів, понад 100 видів ссавців і лише за останні 50 років – 40 видів. В Україні сьогодні потребують охорони близько 600 рослин і понад 380 видів тварин.
„... зникнувши з лиця землі, жоден вид рослин чи тварин, жодне угрупування не можуть бути відтворені заново, якби усього не хотілось майбутнім поколінням...”, - писав професор біології Девід Еренфелт у книзі „Природа і люди”. Відгукуючись на цю книгу, Є. Ванслова висловилась так: „Коли мова заходить про загибель окремих видів рослин і тварин, треба пам’ятати, що справа тут не тільки в моральній та естетичній вагомості питання. Все живе на Землі поєднане між собою тісними, але багато в чому ще не пізнаними...”
„Більшість людей природу любить, - пише Є. Ванслова. – Та коли виявляється, що справа охорони природи потребує від людини певних жертв і тягот, у кожному разі спричиняє деякі незручності, коли на одній чаші терезів – реальна нинішня вигода, а на другій – якісь зовсім невідчутні цінності далекого майбутнього, коли з’ясовується, що людина мусить бути далекоглядною і завбачати навіть окремі наслідки своїх дій, тоді охочих захищати природу стає менше”.
І все ж ми повинні домогтися, щоб охочих захищати природу ставало більше.
„Людство частково винагороджується за великі бідування тими уроками, котрі з них випливають”, - казав американський письменник Крістіан Боуві. Але уроки ті занадто вже суворі.
Кожна людина повинна знати й розуміти турботи і проблеми нашого довкілля, усвідомити, що вона в боргу перед природою. Логіка тут проста: ти живеш на світі, дихаєш повітрям, п’єш воду, вживаєш їжу – дари природи, ти мусиш розрахуватися за це – берегти і допомагати їх.
Суспільство не розв’яже екологічних проблем, якщо не перегляне свого способу життя. Необхідні самообмеження, помірність, самодисципліна, щоб на всіх не позначилося недбальство небагатьох. Тобто потрібно негайно виховувати екологічну відповідальність: відповідальність щодо самих себе, відповідальність щодо оточення, відповідальність щодо природного середовища. Я вважаю, що необхідно виробляти у кожній людини свідоме почуття відповідальності за збереження природи. Необхідно приділяти особливу увагу екологічному вихованню підростаючого покоління. відомий педагог В. Сухомлинський зазначав: „Виростити кущ троянд, віддати квітку людині, пізнати щастя цієї миті – так само важливо для виховання нової людини, як і зорати ниву, виростити хліб, пізнати насолоду від праці”. Саме з дитячих років у людини необхідно формувати любов до народних традицій шанобливого ставлення до природи. Традиції – це основа виховання, головний механізм формування якості особистості. Народні традиції пов’язані з нормами поведінки у природі, які склалися історично і передавались від покоління до покоління через народні прикмети, фольклор, елементи обрядовості, свята.
Єдність людини і природи, єдність світу відігравав у традиційній українській культурі календар. Народний календар – це цілий космос традиційної української культури, збірник прикмет, влучних висловів. Календар об’єднував ритм людини, природи і суспільства в єдине ціле і організував життя згідно з рівновагою цього цілого. Дотримання вимог народного календаря забезпечувало тісний зв’язок людини і природи. Ось чому так важливо сьогодні відновити цей зв’язок – повернутися до народних традицій як основи виховання підростаючого покоління. Традиційно народна культура є дуже цінною для відновлення рівноваги у системі природа – людина, вирішення завдань екології.
Пригадаємо колискову на слова В. Симоненко:
І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі;
Стануть над тобою, листя затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.
Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
Скільки тут любові до рідної краси!
Яке чуття людської єдності з природою!
Колисковою мати прагне приспати дитину, та колись ті, посіяні вчасно, слова збудять серце до краси. Так, любов до Вітчизни, до її краси мусимо ростити разом з дитиною.
І не лише любов, а й відповідальність.
У Павла Тичини є чудова поезія: „Що місяцю зіроньки кажуть ясненьки?” От якби цей вірш став маніфестом усіх екологів світу, то, напевно, і життя змінилося б, і людське ставлення до природи було б значно дбайливішим.
Шануймо матінку-природу, бо любити й берегти природу – значить любити і берегти Батьківщину.
Якщо ти віриш у майбутнє,
В його прийдешність, у життя,
Дзвони у дзвони, кричи людям,
Бо більш не буде вороття... | |  Данілейко Катерина Ігорівна
автор висвітлює у творі проблему екології навколишнього середовищаКіровська ЗОШ І-ІІІ ступенів №10 Кіровської міської ради Луганської області
© Данілейко Катерина
Переглядів: 1633
|
