Не зная куда идти- Спешим в никуда, Чтоб счастье свое найти, Чтоб жить навсегда. Мы солнце срываем с небес И ищем Звезду. Мы ждём каких-то чудес, Клянём простоту. И часто не веря себе, Мы честности ждём от других. И в серой дневной суете Не видим своих и чужих. Не видим, кто рядом стоит, Влечёт поему-то нас даль. И робкая глупость смешит, И peжет печaль... Но время покажет всё, Оно никогда не соврёт. И тот, кто чего-нибудь ищет, Скорее всего найдёт.
Просимо звернути увагу, що цей документ є інтелектуальною власністю. Копіюючи його, Ви згодні з тим, що у своєму використанні Ви не будете змінювати права власності цього документу шляхом зміни змісту, включенням власних документів до змісту або інше, а також Ви згодні посилатись на власника документа при користуванні.
На фото: Вікторія Ситнікова
Design by M. Veter,
Code by A. Stassewicz
