Я часто не чую Як час поспішає. Живу, не слідкую, Та хто його знає, Чи треба лічити Години, хвилини. Куди ж його діти?! Хай собі і плине, На то вік і час.
Ростемо, сміємось А може, і плачем. Людей зустрічаєм, I часто не бачим Куди ті уходять. До одних звикаєм -
I тяжко в розлуці. Од інших тікаєм - І, начебто, знаєм Між кого триматись. Та годі. Живемо! Прошу не спинятись!
Просимо звернути увагу, що цей документ є інтелектуальною власністю. Копіюючи його, Ви згодні з тим, що у своєму використанні Ви не будете змінювати права власності цього документу шляхом зміни змісту, включенням власних документів до змісту або інше, а також Ви згодні посилатись на власника документа при користуванні.
На фото: Вікторія Ситнікова
Design by M. Veter,
Code by A. Stassewicz
