| | Ціна краси
Мати за сином голосить, чекає -
Сина нема i нема.
Люба дівчина надію плекає -
Hi, не чекай, то дарма.
Десь його вбито i крапельки крові,
Ніби червона роса,
А навкруги, де не кинеться оком,
Люба i рідна краса.
А йому що? Він лежить не дихає,
Hiщo не треба йому.
І залишилась единая втіха:
Ми виграємо війну!
Сонце над полем зійде i жахнеться:
Скільки пролито крові!
Мати дізнається - з горя уб'ється,
Ти ж пам'ятай i живи.
Ти пам'ятай про войну, що звільнила
Землю твою чарівну.
Скільки життів вона загубила!
Силу ж бо мала руйнівну.
Скільки померло від горя,
Скільки померло в бою!
Ми звільнили цю землю,
Землю святую свою!
В нас навкруги зеленіють
Гори, степи i ліси,
Та не забудь якою ціною
Ти віддаєшся кpaci. | |  Драбик Марія
вірш про метеринське гореіндустріально-педагогічний технікум, м. Рубіжне
© Драбик Марія
Переглядів: 691
| |
| | |
Просимо звернути увагу, що цей документ є інтелектуальною власністю. Копіюючи його, Ви згодні з тим, що у своєму використанні Ви не будете змінювати права власності цього документу шляхом зміни змісту, включенням власних документів до змісту або інше, а також Ви згодні посилатись на власника документа при користуванні.
|
