| | Я в небі
Не кажіть мені, люди добрі,
Щоб спустилась на землю з неба.
Не моя то вина, шановні,
Та, нажаль, то моя проблема.
То проблема моя, то безсилля
I провина моїх слабких рук.
Що ж, так вийшло. Дарма всі зусилля -
Завдало мені серденько мук.
Завдало мені мук, непокірне.
Я тримала його, як могла,
А воно ж, до свободи жадібне,
Розчинилось, мов та імла.
Розчинилось й втекло від мене
Я кричала: "Куди ж ти, постій!"
Відповіло серденько: "До неба!
Там, де дум твоїх сила і мрій.
Де мрій твоїх не злічити,
Де крилаті думки твої.
Я теж так хочу летіти
В ту безмежність, так, як вони!"
"Як вони тобі, любе, не можна.
Повернись, - я благала, - хоч ти!"
Та вернутись воно не спроможне,
Бо давно уже в височині.
В височінь і душа полетіла,
Їй без серця не можна ніяк.
Без душі і без серця я - тіло,
Тільки ж тіло тут, а я там.
Я там, де мармурове небо.
Я там, де невпинна мить.
I так любо там. Тож не треба -
Нічого мені не кажіть.
Не кажіть мені, люди добрі,
Щоб спустилась на землю я з неба
Не моя то вина, шановні,
Та, нажаль, то моя проблема. | |  Горбатюк Христина
вірш про крилаті думкигімназія №3, м. Брянка
© Горбатюк Христина
Переглядів: 680
| |
| | |
Просимо звернути увагу, що цей документ є інтелектуальною власністю. Копіюючи його, Ви згодні з тим, що у своєму використанні Ви не будете змінювати права власності цього документу шляхом зміни змісту, включенням власних документів до змісту або інше, а також Ви згодні посилатись на власника документа при користуванні.
|
