Чорнобиль
Чорнобиль - тінь, блукаюча вночі,
Що ходить під дворами до світання.
О Господи, мовчи, мовчи, мовчи...
Вшануймо біль хвилиною мовчання.
Чорнобиль - недобиті кришталі,
Напівзруйновані дитячі мрії.
Чорнобиль - пляма горя на землі,
Майбутнє без довіри і надії.
Розбила чорна блискавка кришталь.
Його не розмести! I не хапайте мітли.
Повірте, тих, що відцвіли, не жаль,
Жаль тих, котрі не встигли...Не розквітли.
Троянда ще не встигла розпуститись...
Їй смерть не передбачила весна...
В напівпустому слові "помилитись"
Схоронені , мов в склепі, імена.
Зламали квітку на початку цвіту ,
Засипали землею попелище,
Але реальність нікуди подіти -
Вона здіймається все вище й вище.
Над річкою здіймається зоря,
Троянда, як гординя, кличе сонце.
Хтось скорює і гори, і моря,
А хтось згасає, дивлячись в віконце.
Зосталася трояндочка одна...
Навколо – лиш каміння, ні билини.
Ми віримо, ще не одна весна
Сплете вінок для рідної Вкраїни | 
