Майбутнє, що чекає на нас - це квітуча , мирна , заможня Україна. Творити, піклуватися про неї – священий обов’язок кожного громадянина нашої держави. Сьогодні ми творці майбутнього України. Від нас ,молодого покоління , залежить якою має бути наша Батьківщина.

“ Україна, мов тоненька жилка,
Мов струмочок весняний тече...
Хоч вона тендітна, як дитина,
І хоч має ще вона не все,
Власну долю, як свою дитину,
Перед вами вже вона несе.
І нема уже такої сили,
І нема уже таких тенет,
Щоб її спіймали, чи скосили,
Щоб спинили вільний її лет “
О.Довгий.

То птах свободи знов змахнув крилом...
І стала незалежною країна,
Багата сонцем, хлібом і добром!
В твоє майбутнє вірю, Україно!

Україно! Передчасно постаріла, змарніла, на хресті мук не раз розіп’ята. Страднице, великомученице, в сибіри і на колими погнана, в соловецьких ямах гноєна, голодомором кошена, лютим чоботом топтана, стонадцять разів розстріляна, чорнобильською смертю засіяна.

Україно! Люблю тебе всією душею, всім серцем і розумом. Ти чаруєш мене мелодійною мовою, запальним танцем, дивуєш мальовничими краєвидами, захоплюєш різнобарв’ям народних свят і обрядів. Я люблю тебе і в сні, і наяву, у спогадах і в мріях!

Людині притаманно фантазувати. Мрія не дає спокою у житті, не дозволяючи стояти на місці, кличе вперед.

Великий український поет Т.Г. Шевченко, сам страждаючи все життя, болюче відчуваючи горе свого народу, мріяв про світле і радісне майбутнє України.
Неоднаково було йому:

Як Україну злії люди
Присплять, лукаві і в огні
Її окраденою збудять...

Своїми творами поет надихав народ на боротьбу проти поневолення держави. Т.Г. Шевченко вірив у невмирущий дух народу, знав, що не можна знищити прекрасну і приречену бути вільною Україну.
На своєму історичному шляху український народ зазнав чимало трагічних випробувань. Усіх не перелічити. Це і татаро – монгольські нашестя, і навала польської шляхти та литовських князів, насильницька русифікація, колективізація, індустріалізація, сибірське пекло,
голодомор 33 – го...

Скільки наша Україна
Горя пережила!
Скільки мук перетерпіла
Земля моя мила!

Великим надбанням різних верств населення протягом тривалого історичного періоду стало проголошення України незалежною державою.

Народ мій є! Народ мій завжди буде,
Ніхто не перекреслить мій народ.
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників – заброд!

Щаслива я, що народилася саме в Україні. Тут жили мої прадіди і діди, тут живуть мої батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини.

Мій отчий доме!
Дав ти все мені!
Моя Вкраїно, піснею багата,
Ти увійшла у серце, наче спів,
Як та любов, котру дарує мати.
Я починаюсь з отчої землі!

Моє покоління стало очевидцем перехідного періоду нашої держави в побудові демократичного суспільства. Український народ рухається в перед, долаючи труднощі, виправляючи помилки. Але як боляче дивитися, що приносять нам кожного разу нові зміни в уряді! Здається, ми, врешті – решт, приходимо до стабілізації, але... приходить нова влада. І знову ми все починаємо спочатку. З вини чиновників погіршало життя простого народу, а особливо селян.

Україна воскресла і воля прийшла,
Та встає знову прикре питання:
Чому сієм розбрат, не шукаєм стежок
Ми до згоди, до миру, єднання.

Я народилася і проживаю в селі. Знаю, що село – це колиска нації, оберіг українських традицій, джерело народної творчості. Родюча земля завжди була для нашого народу найвищою цінністю.

А сьогодні влада залишила селян наодинці зі своїми проблемами. Заростають бур’янами виснажені й недоглянуті поля, мільйони гектарів кращих у світі чорноземів уже виведено із сільськогосподарського обороту. Зруйновано вщент тисячі тваринницьких комплексів і ферм, відштовхують пусткою клуби і палаци культури, будинки побуту, торгівельні та лікувальні заклади, а часто – школи та дитячі садки.
Ми, сільські діти, маємо таке саме право на знання, як і наші ровесники з міста. Але технічна база сільських шкіл неудосконалена на сьогоднішній день.

Непродумане економічне реформування села породило цілий комплекс економічних та соціальних проблем, найбільш важливою з яких є проблема працевлаштування та відпочинку юнаків і дівчат. Молодь, як ніхто інший, відчуває нинішню безперспективність на селі і при першій же можливості залишає його в пошуках заробітку і кращої долі. І тому не дивно, що в думках моїх ровесників про майбутнє нашого села вимальовуються нові сучасні будиночки, які потопають у зелені садків та різнобарвних квітів, спортзал з басейном, інтернет – зв’язок, асфальтовані дороги, фельдшерсько – акушерський пункт з новітнім обладнанням, просторий центр відпочинку для молоді, наповнений дитячим сміхом та музикою. Кожному жителю села не байдуже майбутнє рідного краю; вони мріють про чисті вулиці, ошатні будинки, зеленіючі сади та парки. Та найбільше ми хочемо бачити усміхнених, щасливих людей похилого віку, енергійну молодь та веселих малюків. І я вірю, що так буде.

Приходить час, коли кожна людина починає замислюватися над тим, чому ми так живемо і чи можемо жити краще. Я впевнена, що коли наші люди з гордістю говоритимуть “ Я – українець “, вони не посміють впускати в своє серце зло і розбрат, не плюндруватимуть цвинтарів і пам’ятників, не вирубуватимуть дерев, яких не садили, не смітитимуть ні папірцями з цукерок на вулиці, ні образливими словами в транспорті. Національна гідність, патріотизм і жертовність в ім’я власного народу – ось риси характеру, на яких має відродитися Українська держава, її міць та авторитет у світі. А для цього ще з материнським молоком дитина повинна перейняти любов до своєї Батьківщини.

Я – українка, ти – українець,
Ми народились українцями на світ.

Я і мої ровесники живемо на зламі епох. Ми – діти двадцятого століття, хоч життя наше повністю належить століттю двадцять першому. І почалося воно з чистого листка. Ніхто не вибирає час і місце свого народження. Ми прийшли в цей світ, і не від нас залежить, яким він був до нас. Та майбутнє будувати нам. Змінити його – наше завдання.

Вільні діти твоєї родини
У майбутнім прославлять свій край.
І простори твої, Україно,
Перетворять в справжнісінький рай.

У кожного віку свої привілеї... Привілеєм молодості є здатність любити світ таким, яким він є, з усіма його темними плямами і смугами. Ми, молодь, бачимо життя простіше, й саме тому відчуваємо в собі сили змінити його. Я не помилюся, коли скажу, що у більшості моїх ровесників оптимізм переважає над песимізмом. Кожен почуває себе щасливим серед друзів, займаючись улюбленою справою і живучи в процвітаючій державі. Саме здатність бачити світ у яскравих, сонячних тонах дає нам не тільки мрії, а й сили для їх здійснення. Життя сьогоденне, як бурхлива хвиля: позаду – вітер, попереду – скелі... Ми бачимо перед собою лише нескінченну дорогу життя. І, незважаючи на всю суперечливість сучасності, все ще віримо у світлий завтрашній день.

Моя країна переступила поріг третього тисячоліття незалежною, вільною, з давньою історією, з високою духовністю та культурою.
Минають роки... На зміну їм приходять нові тисячоліття, змінюються люди, змінюється наше життя. Але такою ж – кольору небесної блакиті й стиглого колосу – залишається наша Україна. Залишається довічно, як Небо і Сонце, як Хліб і Вода.

Вишнивенко Яна Валеріївна

В своєму творі я передаю бачення майбутнього своєї рідної України. Україна – це моя Батьківщина. Тут живуть мої рідні батьки, сестра, друзі. Ми всі любимо і шануємо свою землю, рідний край в якому ми живемо.

Захарівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, 9 клас.

с. Захарівка Світловодського району

© Вишневенко Я.В., 2006 р.