| | Україна очима дітей
Рідний край, Україна, Батьківщина…які це прості і, разом із тим, прекрасні слова. Це—поля, річки, зелений гай, сади і квіти, тополі, вінки, калина.
Поступово, ніби під класичну повільну музику приходить весна. Вона робить Україну гарною, схожою на молоду дівчину, уквітчану, прикрашену калиною, у зеленому вбранні. А потім прийде літо. І Україна, ніби ласкава мати, буде дарувати своє тепло та пригощати нас смачними фруктами. Скінчиться літо—розпочнеться осінь. І українці, як і багато років тому, будуть збирати подарунки нашої врожайної землі. Згодом дерева змінять своє попереднє вбрання, закружляє листя в осінньому вальсі. Повітря буде по-осінньому прохолодним, із запахом диму—значить, не за горами зима. А це означає, що незабаром новорічні свята. Про них не забувають не тільки люди, але й сама українська природа. Україна готується до свят: укриває землю білою пухнастою, ніби з дорогоцінного каміння, ковдрою, прикрашає кришталем дерева, запрошує в гості холодний вітер.
Крім прекрасної природи, український народ має милозвучну, солов’їну рідну українську мову. Вона має статус державної і є обов’язковою для вивчення. Адже кожна людина, яка проживає в Україні, повинна вміти розмовляти й добре знати українську державну мову. Але кожна національна меншина, яка проживає в Україні, має право також розмовляти і своєю мовою.
Україна славиться самобутньою культурою—весь світ знає український запальний гопак, національні костюми, хлопці в сорочках-вишиванках і в широких червоних шароварах та червоних чоботах, а дівчата у плахтах та у вишитих сорочках із віночками на голові. Знає весь світ українську милозвучну й задушевну пісню, а також славетних, знаменитих на весь світ кобзарів. І сьогодні славляться народні хори та ансамблі, які несуть у світ народне мистецтво.
Є в Україні власні традиції. У кожній хаті обереги: вишиті рушники над портретами та образами. Традиційно українські жінки вміли вишивати, прясти й шити. Тож вишивали матері в дорогу своїм синам сорочки й рушники, щоб доля була доброю, світлою і щоб поверталися діти додому. А чоловіки споконвіку займались гончарством. І парували в макітрах вареники в сметані та полтавські галушки, червоний борщ млів у кожній печі та пироги з сиром і маком тішили душу. І, звичайно, на столі мав лежати хліб. Хліб—символ життя. Із давніх-давен він у великій пошані в народі, хліб називають святим. Яке щастя, яке добро, що він є у світі. Спочатку в землі, потім у борошні, нарешті, на столі. Хліб із кожною людиною від народження й до смерті. Із хлібом ідуть на родини, хрестини, новосілля, сватання. На знак згоди, дівчина подає хліб на весіллі, хлібом мати благословляє до вінця й зустрічає молоде подружжя. В Україні на вишитому рушнику з хлібом –сіллю зустрічають найпочесніших гостей. Він—ознака гостинності українського народу.
Український рушник! Він пройшов крізь віки й зараз символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. Рушник передавали як оберіг з роду в рід, із покоління в покоління. А який він гарний! Його можна порівняти з піснею. Без рушника, як і без пісні, не обходилось жодної сімейне свято. Рушники—це обереги від усього злого, що може зайти в дім. «Хай стелиться вам доля рушниками»,-- так бажали людям щастя.
Яке це диво – українська народна пісня! Кого тільки не полонила її вічна краса. Це – скарб, що йде від покоління в покоління, несучи радість чи смуток, чаруючи людську думу, даючи їй силу й натхнення. Любов до рідного краю, мови починається з колисочки. У ній – материнська ласка й любов, світ добра, краси, справедливості.
Минають віки, змінюються покоління, а народні пісні залишаються. Вони володіють чудовою здатністю полонити серце, допомагають в праці, оспівувати з радістю відпочинок, душевний біль. Земля наша українська така співуча, що не тільки кожне село, а й вулиця мала свої пісні. Наша свята земля, рідна оселя, солов’їна мова, невмируща пісня, червона калина, - є нашою Батьківщиною, яка зветься Україною. Тож любімо, шануймо, бережімо її та будьмо гідними її синами та доньками. | |  Касьяненко Софія
твір про скарби української культури9-А клас, ЗОШ №6, м. Свердловськ
© Касьяненко Софія
Переглядів: 2313
|
