Україна – наша Батьківщина!

                                   Цього не забуваймо ні на мить.

                                   Щоб не казала жодна людина:

                                  “За Україну серденько болить”

    Україна для мене – то весняний сонячний промінь, який напуває все живе, даючи силу і наснагу. В моєму серці це слово завжди виграватиме веселкою, буде втіленням мужності і благородства душі. Але й навіки вкарбуються в пам’яті трагічні сторінки історії, які вкрили тисячі життів, ті конфлікти, що вплинули на майбутнє Вітчизни...

    В цьому році Україна визначає 15-річчя своєї незалежності. Хочеться вірити, що це тільки початок, на Батьківщину чекає світле та безхмарне майбутнє, в якому не буде місця трагічним подіям, сльозам матері за сином рідним, “ми ж з кожним днем все краще житимемо, а молоде покоління завжди віднайде свою стежку в житті”.

    В наш час знову посилюється гніт на людину праці: щоб прогодувати сім’ю, доводиться тяжко працювати, а коли сил вже не вистачає, то громадянин втрачає надію, звинувачуючи в усьому нестабільність у країни, її владу, яка не може дійти цілковитої згоди у вирішенні суспільних проблем мирним шляхом, без застосування чогось більшого, ніж слово. Але ж і слово – це могутня зброя, якщо воно сказано щиро, влучно і доречно.

    Україну можна назвати молодою державою. Саме тому український народ повинен триматися купи, стати на міжнародній арені єдиною могутньою силою, не жаліти себе, а знати, що разом ми можемо більше. Згадаймо Помаранчеву революцію, яка відбулася не так давно. Я вважаю, що кожна людина має право на власну точку зору, але мені дуже прикро, що той час не став гордістю України, а розділив її на два табори: “схід” і “захід”. Цю проблему нації треба вирішувати у кожній області, адже між громадянами однієї держави постала величезна прірва, що становить собою протиріччя і незгоду – це тільки перші іскорки розбриту, тож не дамо їм можливості перетворити на пожежу з невідомими наслідками. Звичайно, кожна влада має певні розбіжності народу. Та для того ми і вибираємо її, щоб подивитися на плоди діяльності, які відобразяться на нашому майбутньому. Це і проблеми робити, освіти, відпочинку і навіть... умов для життя. Для усунення цих та багатьох інших проблем в Україні не повинна настати анархія. Кожна людина має відчути і побачити роботу уряду, який дійсно дбатиме перш за все про добробут громадян, про зникнення класової нерівності. Тоді ж і жити стане легше, припиняться чвари, суспільні конфлікти. 

    Говорячи про те, що сини неньки нашої повинні знаходиться в епіцентрі збройних сутичок, уявляєш гіркі сльози матері, яка віддала своєї дитині тепло і ласку не для того, щоб втратити і страждати. В цій ситуації слід шукати такий спосіб вирішення конфлікту, який не передбачатиме застосування зброї і використання чужих життів. Хіба людству вже не досить кровопролиття?!

    Життя таке коротке, але можна багато чого встигнути зробити. Проте, перш, ніж йти у майбутнє, ніколи не забуваймо помилки прадідів, які ми повинні виправляти і ніколи не припуститися їх. “Вороги топтали землю українську, закривали вуста, забороняючи говорити рідною мовою, вбивали кращих дочок і синів, засилали до Сибіру, нищили голодоморами. А коли легше стало дихати, чорнобильським полинним попелом обсипали страдницю – Україну...” Саме тому слід проводити численні бесіди та відкриті уроки зі школярами, пам’ятаючи, що наше завдання – зберегти нашу державу цілісною і квітучою.

    Я хочу, щоб кожен українець міг голосно вигукнути: “Чудово бути громадянином України, бути впевненим у завтрашньому дні, без перешкод спілкуватися рідною мовою, забути, нарешті, про сум і печаль і жити співаючи!”

Комісаренко Наталя

про Україну як незалежну молоду державу

ЗОШ №5, м. Кіровськ

© Комісаренко Наталя