| | Без назви
Ми танемо у людській маячні:
Робота, клопоти – це все, що треба…
Які ж малі бажання наші ті!
Ідучи по землі, погляньте в небо!
Та озирніться ж – світ любов´ю повен:
Природа гарна, ливні береги.
Наш Київ давній омивають води
Дніпра могутнього. І скрізь цвітуть сади.
І золотаві виринають куполи
Та грають у яскравому промінні.
О Україно! Ти така одна!
І Київ буде, був і є понині!
Величні кручі, Борисфену води,
Поділ невтомний і печерські кручі,
Калини цвіт – немов дівоча врода,
Каштан зелений, солов´ї співучі.
Вклонюся Кию, Щеку і Хориву,
Що збудували саме тут столицю
Люблю її – одну її, єдину –
Її і давні, і сучасні лиця.
Могутній струмінь нашої Славути
Несе історію крізь простір, крізь віки.
Побачивши тебе – вже не забути.
Як і Вкраїну. Кращу назавжди!
Як місце те, де набуваю знання,
Де моє серце врешті розцвіло,
Де мій ліцей, мій провідник в навчанні,
Мого натхнення чисте джерело.
Тут навкруги ліси, природа грає.
Не може бути доля тут сумна.
Я цим пишаюся. Я вірю свято. Знаю!
| |  Барабаш Анастасія
Економіко - правовий ліцей
м. Київ © Барабаш Анастасія, 2006 р.
Переглядів: 701
| |
| | |
Просимо звернути увагу, що цей документ є інтелектуальною власністю. Копіюючи його, Ви згодні з тим, що у своєму використанні Ви не будете змінювати права власності цього документу шляхом зміни змісту, включенням власних документів до змісту або інше, а також Ви згодні посилатись на власника документа при користуванні.
|
