На узліссі, де криниця. Там - берізка білолиця. Вітер її коси чеше, Щось берізоньці він шепче. Враз зірвавсь і полетів, І не чути стало слів. Вже десь поміж трав гуляє, Подруг там собі шукає… До берізки журавель Нахиляється тепер: - Я твій вірний друг, повір, Не зірвуся з місця, ні. Буду так завжди стояти І з тобою розмовляти. Та зітха берізка біла: Мова та не є їй мила. Жде – чекає вітерця Щогодини і щодня. Ну, нехай хоч на хвилинку Прилетить і без спочинку Знов помчить собі вперед, Та розчеше коси ще. Ще хоч раз хай прилетить Мить щасливу повторить.
Просимо звернути увагу, що цей документ є інтелектуальною власністю. Копіюючи його, Ви згодні з тим, що у своєму використанні Ви не будете змінювати права власності цього документу шляхом зміни змісту, включенням власних документів до змісту або інше, а також Ви згодні посилатись на власника документа при користуванні.
На фото: Вікторія Ситнікова
Design by M. Veter,
Code by A. Stassewicz
