Синя скриня нашого роду, Синя скриня із сивої давнини. Це і гордість, і туга сьогодні За всіма, що від нас відійшли. Вишиванка ось найдорожча, Що від прабабусі прийшла, Притулитись до неї хочеться: Стільки в ній і любові, й тепла. Того рідного, що пов’язує Покоління її і моє, Того нашого, що наказує Українське усе берегти. Вишиваночка вже старесенька, Та безмежно мені дорога. Берегтиму її, шануватиму, Щоб до внуків моїх дожила…
Просимо звернути увагу, що цей документ є інтелектуальною власністю. Копіюючи його, Ви згодні з тим, що у своєму використанні Ви не будете змінювати права власності цього документу шляхом зміни змісту, включенням власних документів до змісту або інше, а також Ви згодні посилатись на власника документа при користуванні.
На фото: Вікторія Ситнікова
Design by M. Veter,
Code by A. Stassewicz
