| | Рожеві вітрила
Маленькою я малювала кораблі –
Вітрила напнуті під тихим теплим вітром.
Й здавалося мені тоді малій,
Що у житті – все гарне і привітне.
Вставало сонце й гріло кораблі,
Освітлювало шлях їх у майбутнє,
Й пливли вони, рожево-золоті,
Благословенні на добро попутнім.
Не знала я тоді про шторми злі,
Не відала і про підводні рифи.
І вірила: що там, удалині,
Ті кораблі ніхто й ніде не скривдить.
Та враз хмарина чорна пронеслась,
І вітер збурив тихі і мирні хвилі.
Й небесна голубінь води здалась
Безоднею, що поглине вітрила.
І я до неба руки підняла:
- О Боже, поверни вітрилам силу,
Та повели, щоб буря уляглась,
Бо Ти Один у світі цім Всесильний.
Верни дитині впевненість в житті,
А кораблям – рожевії вітрила,
Щоб лиховії, лютії вітри,
Ту віру у добро враз не розбили.
| |  Полубко Тетяна
О, Боже,поверни кораблям рожевії вітрилаЗОШ №14, художня школа ім.Івасюка м. Чернівців
м. Чернівці © Полубко Тетяна, 2006 р.
Переглядів: 542
| |
| | |
Просимо звернути увагу, що цей документ є інтелектуальною власністю. Копіюючи його, Ви згодні з тим, що у своєму використанні Ви не будете змінювати права власності цього документу шляхом зміни змісту, включенням власних документів до змісту або інше, а також Ви згодні посилатись на власника документа при користуванні.
|
