| | Рожеві вітрила
Маленькою я малювала кораблі – Вітрила напнуті під тихим теплим вітром. Й здавалося мені тоді малій, Що у житті – все гарне і привітне. Вставало сонце й гріло кораблі, Освітлювало шлях їх у майбутнє, Й пливли вони, рожево-золоті, Благословенні на добро попутнім. Не знала я тоді про шторми злі, Не відала і про підводні рифи. І вірила: що там, удалині, Ті кораблі ніхто й ніде не скривдить. Та враз хмарина чорна пронеслась, І вітер збурив тихі і мирні хвилі. Й небесна голубінь води здалась Безоднею, що поглине вітрила. І я до неба руки підняла: - О Боже, поверни вітрилам силу, Та повели, щоб буря уляглась, Бо Ти Один у світі цім Всесильний. Верни дитині впевненість в житті, А кораблям – рожевії вітрила, Щоб лиховії, лютії вітри, Ту віру у добро враз не розбили.
| | Полубко Тетяна
О, Боже,поверни кораблям рожевії вітрилаЗОШ №14, художня школа ім.Івасюка м. Чернівців
м. Чернівці © Полубко Тетяна, 2006 р. Переглядів: 542
| |
| | |
Просимо звернути увагу, що цей документ є інтелектуальною власністю. Копіюючи його, Ви згодні з тим, що у своєму використанні Ви не будете змінювати права власності цього документу шляхом зміни змісту, включенням власних документів до змісту або інше, а також Ви згодні посилатись на власника документа при користуванні.
|