| | Хата моя
Чому так дорога усім Ота старенька біла хата, Ота, що дивиться у світ Своєю стріхою крилато? На чільнім місці божничок – Для неї дорога освята, А у кутку, де сволочок, Колисочку гойдала мати. Там є покуття, де в свята Найперші гості пригощались, І синя скриня, що вона Усіх нас до святок вдягала. Під сволоками у пучки Пов’язане засохле зілля, Що зцілює нас від хвороб, Несе родині довголіття. Сімейний наш кораблик цей На світ віконечками блима, Тими, що хаті Сам Господь Сказав дивитись, мов очима. У них вливає сонце світ, І щастя ними лине в хату, Бо хата – оберіг сім’ї, Законом Божим є багата. Із неї мати всіх у путь Із серцем щирим проводжає, Тож хату рідну не забудь – Вона усіх нас пам’ятає. З життєвих ми прийдем доріг, Вона, як мати, всіх обніме, Теплом отой старий поріг З шляхів далеких нас зустріне.
| | Полубко Тетяна
Старенька біла хатаЗОШ №14, художня школа ім.Івасюка м. Чернівців
м. Чернівці © Полубко Тетяна, 2006 р. Переглядів: 800
| |
| | |
Просимо звернути увагу, що цей документ є інтелектуальною власністю. Копіюючи його, Ви згодні з тим, що у своєму використанні Ви не будете змінювати права власності цього документу шляхом зміни змісту, включенням власних документів до змісту або інше, а також Ви згодні посилатись на власника документа при користуванні.
|