| | Хата моя
Чому так дорога усім
Ота старенька біла хата,
Ота, що дивиться у світ
Своєю стріхою крилато?
На чільнім місці божничок –
Для неї дорога освята,
А у кутку, де сволочок,
Колисочку гойдала мати.
Там є покуття, де в свята
Найперші гості пригощались,
І синя скриня, що вона
Усіх нас до святок вдягала.
Під сволоками у пучки
Пов’язане засохле зілля,
Що зцілює нас від хвороб,
Несе родині довголіття.
Сімейний наш кораблик цей
На світ віконечками блима,
Тими, що хаті Сам Господь
Сказав дивитись, мов очима.
У них вливає сонце світ,
І щастя ними лине в хату,
Бо хата – оберіг сім’ї,
Законом Божим є багата.
Із неї мати всіх у путь
Із серцем щирим проводжає,
Тож хату рідну не забудь –
Вона усіх нас пам’ятає.
З життєвих ми прийдем доріг,
Вона, як мати, всіх обніме,
Теплом отой старий поріг
З шляхів далеких нас зустріне.
| |  Полубко Тетяна
Старенька біла хатаЗОШ №14, художня школа ім.Івасюка м. Чернівців
м. Чернівці © Полубко Тетяна, 2006 р.
Переглядів: 800
| |
| | |
Просимо звернути увагу, що цей документ є інтелектуальною власністю. Копіюючи його, Ви згодні з тим, що у своєму використанні Ви не будете змінювати права власності цього документу шляхом зміни змісту, включенням власних документів до змісту або інше, а також Ви згодні посилатись на власника документа при користуванні.
|
