Проект
 

  •  Новини
  •  Про проект
  •  Партнери
  •  Контакти

  •  Наші банери

  •  
     
     
    Конкурс
     

  •  Учасники
  •  Додати роботу
  •  Правила участі
  •  Часті запитання

  •  
     
     
    Банк робіт
     

  •  Поезія
  •  Проза
  •  Живопис
  •  Фото

  •  Інше

  •  
     
     
    Наші партнери
     

     
     

     
     
     
      Банк робіт: Проза  
     Україна очима дітей

    Україна… Я народився в Україні, і мені безмежно дорога ця земля. Немає в світі нічого кращого за рідний край. Край, де поряд з тобою живуть батьки, друзі, прості люди. Це залишається на все життя. Батьківщина завжди у серці.
    Ми ще діти, але розуміємо, що любити свою Батьківщину – це значить, не тільки пишатися її славною історією, а й прагнути своїми діями ще вище піднести її велич, повсякчас дбати про втілення в життя світлих ідеалів.
    Моя рідна Україна, яких тільки випробувань не випало на твою долю, хто тільки не зазіхав на багатство, красу, родючі землі, працелюбний народ. Але ніхто не зміг зламати тебе, ніхто не зміг вбити твого прагнення до волі. Ти стала вільною, незалежною державою.
    Україна має багато талановитих синів і дочок, які віддають усі свої знання, вміння, щедрість рідній неньці.
    Кому зараз невідоме ім`я Великого Кобзаря – Тараса Шевченка, який вірив у те, що «оживе добра слава, слава України». Хто не знає видатного Каменяра – Івана Франка або українську дочку Прометея – Лесю Українку?! Ми завжди будемо пам`ятати імена тих, хто любив рідну землю, хто вірив і боровся за її щастя: П. Куліша, В. Симоненка, В. Стуса і ще багатьох і багатьох.
    Україно, ти моя молитва,
    Ти моя розпука вікова…
    Гримотить над світом люта битва
    За твоє щастя, твої права.
    В. Симоненко
    Не любити тебе, Україно, не піклуватися – гріх, бо ти наша мати! Любов до тебе не згасне ніколи. І я впевнений, що саме ця любов буде переможною, що буря стихне, і Україна відродиться, стане зразком для всього світу.
    Але зараз в Україні не кращі часи. Економічні та політичні проблеми пригнічують не тільки дорослих, а й таких підлітків, як я.
    Зараз, коли в Україні складна політична ситуація, їй дуже потрібні хороші фахівці з новою свідомістю, патріоти, які б жадали не особистої наживи, а слави для своєї держави, її виходу на широкий світовий простір в ролі рівноправного ділового партнера.
    Політичні проблеми України, немов сніговий ком, що котиться з вершини гори і невпинно зростає. Але я знаю, що він зупиниться і зупиниться назавжди. Тоді зникнуть ненависть, несправедливість, жорстокість і безсердечність. Запанує щастя і добробут під блакитним, безхмарним небом, серед безкрайнього золотого поля. І тоді збудуться мої мрії і бажання, я стану найщасливішою людиною в світі, бо:
    Для нас вона в світі єдина, одна
    в просторі солодкому чарі…
    Вона у зірках, і у вербах вона
    і в кожному серця ударі…
    Юначе! Хай буде для неї твій сміх
    І сльози, і все до загину…
    Не можна любити народів других,
    коли ти не любиш Вкраїну!..
    Майбутнє кожної країни – це діти. Їхнє безпечне життя, здоров`я, щастя, добробут – проблема, яка стосується всіх. Нині дитяче життя іноді стає дуже нелегким. У силу соціальних та економічних проблем діти стають сиротами, гинуть від голоду і хвороб. Тяжке безпритульне життя тягне за собою злочинність і ненависть.
    По телебаченню передали кримінальний звіт за тиждень. Там вбито жінку. У одному з районів міста по-звірячому вбито хлопця, почастішали випадки самогубств серед дітей. До багатьох злочинів причетні 13 – 15 підлітки. Страшно, дуже страшно за майбутнє нашої країни.
    Складне екологічне становище в Україні. Забруднене повітря, токсичні залишки з заводів, цілі гори сміття – все це не буде сприяти щасливому дитинству. Ми вже досить дорослі, аби замислюватись про своє майбутнє, своє і своєї Батьківщини. Треба терміново шукати вихід з екологічної кризи, яка грізно повисла над нами. Від цього залежить майбутнє людства. Я дуже хочу, щоб життя було щасливе і щоб з цього життя ніколи не пропадали зелені деревця за вікном, тепле сонечко, білосніжні ромашки і веселе щебетання птахів.
    Гордість і біль відчуваю в душі за долю моєї України. Кожен день нової доби моєї держави сповнений боротьби за відродження. А відроджувати нам є багато чого. Який я радий, що відродилась наша рідна українська мова. Я знаю від своїх батьків, як ще недавно зневажалась наша мова, переслідувалась, вилучалась зі шкіл.
    Я не уявляю собі зараз, як можна було зневажати мову свого народу. Сьогодні, як ніколи, ми повинні дбати про духовне відродження кожної людини, а це значить і про відродження мови. Саме вона сприяє тому, щоб ми були добрими, людяними. Хочу добре знати рідну мову, щоб моє мовлення було багате і грамотне, бо це повага до людей, до народу, який створив мову.
    Мені хочеться, щоб відродилася наша мова в душі кожного із нас без примушення, як життєва потреба, за покликом серця і душі. Прийдуть покоління, які зрозуміють, що їх висока мораль як українців, перш за все у досконалому знанні багатств рідної мови, у її вживанні на всіх рівнях спілкування:
    Я звертаюсь до вас,
    Молоді покоління України!
    Полюбіть рідну мову
    всім серцем, всією душею,
    як святиню народу,
    що йшла до нас довгі віки!
    Наша доля пов`язана з Україною. Тому ми любимо її «у сні й наяву». Всіх українців об`єднує спільна мета, одне бажання – побудувати Україну, яка підніметься на гідний рівень і явить себе зорею всьому світові. А в неї сили будуть! Вона візьме їх у нас, а ми – з глибокої криниці народних талантів. І братимемо приклад з таких поетів, як Андрій Малишко, з душі якого вилилися тендітні рядки, що висловлюють найвірнішу синівську любов:
    Україно моя… польова моя мрійнице…
    Я візьму твого смутку і горя важку половину
    У розтерзане, горде, нескорене серце моє!
    Ми теж повинні все, все віддати тобі, Україно! Все, навіть наші серця. «Тільки у готовності жити заради Вітчизни виражається любов людини до неї», - так вважав Олесь Гончар, так вважали всі, хто хотів їй щастя. Так повинні думати й ми, діти рідної України, і робити все, щоб наша Вітчизна стала найбагатшою, найміцнішою, найкрасивішою.
     

    Огірок Михайло Миколайович

    роздуми про Батьківщину, її те

    ЗОШ І-ІІІ ступенів №57

    м. Донецьк

    © Огірок М.М.


    Переглядів: 3058
     

    Просимо звернути увагу, що цей документ є інтелектуальною власністю. Копіюючи його, Ви згодні з тим, що у своєму використанні Ви не будете змінювати права власності цього документу шляхом зміни змісту, включенням власних документів до змісту або інше, а також Ви згодні посилатись на власника документа при користуванні.



    Допомогти дітям вулиці

                  
     

    На фото: Вікторія Ситнікова
    Design by M. Veter, Code by A. Stassewicz

    2006 © Національна молодіжна педагогічна рада України

    Головна
    | Проект | Конкурс | Банк робіт | Гостьова книга | Наші банери | Контакти
    Проект реалізується Національною молодіжною педагогічною радою України
    за підтримки Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту
    Програма